Методика контролю розташування та симетричності рубця
Теплий В.В., Гребченко К.М., Чертіщев С.С.
Кафедра хірургії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, клініка «Здоров’я столиці»
Якщо рубець не можливо зробити непомітним, його треба якомога краще сховати, тобто розташувати з натуральній складці або місці, де він більшість часу буде прикритий одежею. Проте треба розуміти, що навіть добре прикритий білизною рубець буває надто помітним, коли людина гола. Симетричний рубець, що не перетинає ліній натурального вигину тіла викликає меншу відразу як у пацієнта, так і його партнера. Дуже часто при плануванні операції хірурги малюють проекцію майбутнього рубця на шкірі, яка підлягає видаленню, і локалізація майбутнього рубця залишається лише в уяві хірурга. Ускладнює ситуацію широка мобілізація клаптів з наступною їх ретракцією.
Мета дослідження – розробити простий метод, який забезпечить розташування рубця запланованої форми у відповідному місці.
Матеріали та методи дослідження. У 24 пацієнтів віком від 19 до 53 років застосований, запропонований нами метод, суть якого полягає в тому, що в процесі планування операції виготовляли спеціальний шаблон із проволоки, що не іржавіє (для цього добре підходить спиця Кіршнера). Останню вигинали таким чином, щоб кінці спиралися на легко помітні кісткові орієнтири, а середня частина проходила саме у тому місці, де планували розріз. На шаблоні робили мітки, які відповідали початку та кінцю майбутнього розрізу. Перевіряли положення шаблону в тому ж положенні, що і під час оперативного втручання, а в разі необхідності і його симетричність. Стерильний шаблон використаний у 12 пацієнтів під час абдомінопластики, у 2 при торсоплатиці, у 3 при ліфтингу шкіри внутрішніх поверхонь стегон, у 3 під час редукційної мамопластики і у 4 при висіченні патологічних рубців. Після завершення мобілізації шкірно-підшкірного шару (шляхом ліпосакції або прямої дисекції)кінці шаблону фіксували до заздалегідь вибраних кісткових орієнтирів. На дистанції між мітками, які відповідали бажаним розмірам рубця, за допомогою провізорних швів або цапок зводили шкіру, інвагінуючи її надлишки. Добивалися того, щоб лінія швів розташувалася строго вздовж шаблону. Проводили маркування надлишків шкіри.
Після їх деепітелізації або видалення рани пошарово зашивали, контролюючи розташування лінії шва. Результати. Застосування шаблону полегшило вибір оптимального розрізу, який забезпечує розташування рубця у заздалегідь запланованому місці. Воно зробило рубець більш симетричним.При виконанні абдомінопластики з використанням описаного шаблону середнє значення коефіцієнту асиметрії рубця (0,014±0,0030) було достовірно меншим (p<0,001), ніж у 27 пацієнтів, у якихшаблон не використовувався (0,162±0,0102). Маркування надлишку шкіри значно спростилось завдяки тимчасовому її зведенню вздовж шаблону. Цей прийом також забезпечив однакове зусилля тракції м’яких тканин з обох боків від лініїшва. Вважаємо, що останній факт був вирішальним у забезпеченні стабільності положення рубця. Фотографування показало, що в річний термін після операції рубець залишався тієї ж форми і практично не змінював своєї локалізації.
Самооцінка загального вигляду рубця за допомогою візуально-аналогової шкали показала статистично достовірно кращий результат (p<0,05) в групі пацієнтів, у яких використали представлену методику, що вказує на більший ступень вдоволення результатами операції.
Висновки:
Виготовлення і використання шаблонів не є складним, дозволяє легко під час оперативного втручання визначити положення рубця відносно стабільних кісткових орієнтирів, тимчасове зведення шкіри вздовж шаблону полегшує визначення її надлишку і забезпечує однакові сили тракції з обох боків рани. Методика підвищує ступінь вдоволення пацієнтів результатами лікування.
Поки немає відгуків чи питань